Ботанічні символи України (продовження)

 

Тополя (Populus) – рід листопадних дерев родини вербових (Salicaceae). Це досить швидкорослі дерева, які широко використовуються в озелененні міст. Назва роду з латинської означає «народний». Тополі розповсюджені в помірних регіонах Північної півкулі, від субтропічного Китаю до бореальної зони. У Північній Америці на півдні до Мексики. Є джерелом сировини для отримання деревини, пиломатеріалів, паперу тощо. В ботанічний сад інтродуковано 10 видів та 1 сорт.

Листя тополі чорної (https://blog.florium.ua/topol-i-ego-vyrashhivanie/)

Плодоношення тополі
(https://tsikavi-fakty.com.ua/wp-content/uploads/2020/03/da03ec4ecf98b77ce6731d26c0e03f07.jpg)

Тополя в нашій країні є символом рідної землі, свободи України, дівочої та жіночої краси. Існує легенда про дівчину, яка перетворилась на тополю, щоб не опинитись у турецькому полоні.

Цій же рослині присвячена балада Т.Г. Шевченка «Тополя»

Отак тая чорнобрива

Плакала, співала...

І на диво серед поля

Тополею стала.

По діброві вітер виє,

Гуляє по полю,

Край дороги гне тополю

До самого долу.

Троянда (Rosa) – рід і культурна форма родини трояндові (Rosaceae). Це в основному листопадні кущі до 4 метрів висотою. У природі зростають у помірних і субтропічних регіонах Північної півкулі. Більшість колекції цього роду становлять сорти (203), кількість видів складає 26.

Троянда 'Augusta Luisa'

Троянда 'Rosanna' у ботанічному саду.

Троянда 'Flammentanz'

Троянда 'Georgette'

Троянда 'Sea Foam'

Троянда 'Snow Magic'

В українському фольклорі троянда має назву рожа або ружа та є квіткою богинь Лади і Лелі. Символізує жіночу красу, кохання, дівочу красу та цнотливість.

Дуже часто зустрічаються мотиви з використанням троянди у вишивці.

Пошивка на подушчину.
З колекції Стефанії Байдужої.

Жіночі сорочка з Нікополя.
З колекції Стефанії Базюк.

Троянда.

Парася по садку гуляла,

З Троянди квіточку зірвала —

Та шпильку в рученьку загнала!

А чом її не вчила мати

 Троянди не займати:

В троянди єсть шпильки прокляті!

Якби Троянд шпильки не охраняли,

Охотники — з корінням-би порвали!…

Левко Боровиковський

Вишня (Prunus subg. Cerasus) – підрід  рода слива (Prunus) родина розові (Rosaceae). Дерево або кущ висотою до 10 м. Білі квітки зібрані в суцвіття. Існує біля 150 плодових сортів. В колекції нашого ботанічного саду цей рід представлено 10 видами 1 сортом.

Вишня звичайна (https://barra.com.ua/wp-content/uploads/7413c9ac.jpg)

В нашій країні є символом  рідної землі, матері та дівчини-нареченої. Гілки вишні використовувались в обрядових дійствах та гаданнях.

Рушник з села Красна Слобода Черкаської області.
Вишила у 1924 К.М. Миколаєнко.
З колекції Люби та Честера Куць.

Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть,
Плугатарі з плугами йдуть,
Співають ідучи дівчата,
А матері вечерять ждуть.

Тарас Шевченко

 

Моя Україно! Як я тебе любив!
Твої луги, твої степи розлогі,
Дніпра ревучого славетнії пороги
І хвилі золоті твоїх шовкових нив.
Як я любив в садочках вишняку
Твої білесенькі, немов хустини, хати,
Поважну річ старих дідів чубатих
І регіт дітвори в жартливому танку.

                Михайло Старицький

Я — цинкова форма. А зміст в мені — вишні,
Терново-огненні запилені кулі,
Що зорі багряні пили на узвишші
І зірвані, п’яні лежать, як поснулі.

Іван Драч

 

Весна прийшла так якось несподівано!
Зима стояла міцно до пори.
Вітри війнули з півдня. І тоді вона
немов у Ворсклу з’їхала з гори.
Ще сніг ковтала повідь широченна,
і рала ждав іще тужавий лан.
А під горою вишня наречена
вже до віночка міряє туман. 

Ліна Костенко

Фіалка, фіялка, братики (Viola) –  рід трав’янистих одно-, дво- та багаторічних рослин родини фіалкові (Violaceae), які розповсюджені по всьому Світу. Це достатньо вологолюбні рослини, більшість яких краще ростуть у затінених місцях. Здебільшого це невеликі рослинки з різнокольоровими квітками, які мають тонкий аромат. В нашій колекції вирощується 12 видів та 4 сорти.

Фіалка запашна (Viola odorata)

Фіалка рогата (Viola cornuta)

Фіалка метеликовидна 'Freckles'

Фіалка алтайська (Viola altaica)

Про цю рослину складено багато легенд. Ця квітка в українській народній творчості є символом скромності, цноти, в той же час і смутку. Вважалось, що вінок з цих квітів може вдягати тільки цнотлива дівчина.

Верхня частина буковинської жіночої сорочки.
Придбана до музею від пані Голіновської.

Дівоча бавовняна блузка з Сокальщини.
Подарувала до музею Оля Колодій.

Фіалки згадано у вірші поета-шістедесятника Василя Андрійовича Симоненка: 

Я ж тебе обманювать не хочу

І признаюсь, що давно мені
Світять в душу сині-сині очі,
Як фіалки перші навесні.

Тільки ж ні морози, ні пороша
Тих фіалок зроду не зімне…
Я тебе не зрадив, дівчино хороша,
Але серце кляте зрадило мене.

Чорнобривці, оксамитець (Tagetes) – рід однорічних в умовах України трав’янистих рослин родини айстрові (Asteraceae). Батьківщиною рослин вважають Центральну Америку, де в Мексиці та південних регіонах Сполучених Штатів зустрічаються майже 50 видів чорнобривців.

Як декоративні рослини використовуються в цілому 3 види та їх багаточисельні сорти – чорнобривці прямостійні (T. erecta), ч. розлогі (T. patula), ч. вузьколисті (T. tenuifolia). Чорнобривці також використовують у фармацевтичній промисловості, для отримання жовтого пігменту – лютеїну, а ч. тонколисті – для отримання ефірних олій.

Чорнобривці  прямостійні 'Discovery'

Чорнобривці розлогі 'Valencia'

Чорнобривці розлогі 'Mars'

Не дивлячись на своє іноземне походження, чорнобривці стали також одним з символів України. Ця рослина уособлює дитинство, матір і батька, рідну землю. Коли йде мова про українську хату в уяві відразу постає тин з соняшниками, мальвам та чорнобривцями.

Жіноча сорочка з льону. Марія Процик привезла її, коли приїхала до Канади у 1912 році 17-річною дівчиною, а сорочку вдягла на своєму весіллі у 1918, в містечку Скаро (Альберта).

Мабуть найбільш відомою є пісня на слова Миколи Сингаївського «Чорнобривці».

Чорнобривців насіяла мати
у моїм світанковім краю.
Та й навчила веснянки співати
про квітучу надію свою.

Як на ті чорнобривці погляну,
бачу матір стареньку,
бачу руки твої, моя мамо,
твою ласку я чую, рідненька.

Хміль (Humulus) – рід багаторічних витких рослин родини коноплевих (Cannabaceae). Ця рослина має ще багато назв: винниця, хмелена, хмелячник тощо. В природі хміль зростає в Північній півкулі. Його використовують як сільськогосподарську рослину для пивоварної промисловості, у медицині, парфюмерно-косметичній, консервній та хлібопекарський промисловості, а також як декоративну рослину для вертикального озеленення.

Хміль звичайний

Хміль звичайний з плодами (https://uk.wikipedia.org/wiki/Хміль)

У народі хміль порівнюють з парубком, він є символом війни, хоробрості, відваги, гнучкості та розуму. А інше народне повір’я говорить, що ця рослина символізує життя, дівочу красу та молодість. Для того, щоб шлюб був щасливим – весілля неодмінно повинно відбутись у пору цвітіння хмелю.

Відома фольклорна пісня «Чи не той хміль…» в який йдеться про визвольну боротьбу Богдана Хмельницького.

Чи не той то хміль,

Що коло тичин в'ється?

Гей, той то Хмельницький,

Що з ляхами б'ється.

Калачики або мальва (Malva) – рід трав’янистих одно-, дво-, багаторічних рослин з родини мальвові (Malvaceae). Рід розповсюджений у помірному, тропічному та субтропічному  поясах Європи, Африки та Азії. Деякі з представників цього роду є досить небезпечними бур’янами  за межами свого природного ареалу.

Мальва садова

Мальва садова

Мальва садова форма махрова

В Україні мальва є символом любові до Батьківщини, символом батьківської хати. Є свідоцтва, що під час Голодомору люди їли також і насіння цієї рослини.

Рушник з льону, Полтавщина. З колекції Марії Елчен.

Про мальву також складено багато легенд, пов’язаних з відданістю людей рідній землі під час визвольної боротьби. Присутній образ цієї рослини і в поезії  Володимира Івасюка «Балада про мальви».

Заснули мальви коло хати,
Їх місяць вийшов колихати.
І тільки мати не засне,
Мати не засне, –
Жде вона мене.
О, мамо рідна, ти мене не жди,
Мені в наш дім ніколи не прийти.
З мойого серця мальва проросла
І кров’ю зацвіла.

Наприкінці нашого допису ми хочемо навести два вірші українських поетів, які, на наш погляд дуже гарно підсумовують все про що ми сьогодні розмовляли.

 У віночку нашім
Різнобарвні квіти –
Символ України
І дарунок літа.
Тож усім на нього
Подивитись любо:
Гілочку зелену
Узяли у дуба,
Квіточку любистку,
Щоб усіх любили,
У барвінку листя,
Аби довго жили.
Чорнобривців квіти,
Щоб чорніли брови,
Кетяги калини –
Для краси й любові.
У вінок вплітають
Колосочки жита,
Щоб могли багато
І в достатку жити.

А в червонім маку,
Що цвіте у полі,
Кров людей, пролита
У боях за волю.
Є ще різні квіти
В нашім ріднім краї,
Їх веселе літо
У вінок вплітає.

Людмила Савчук

 

Запаска з чорного велюру. Село Явче, Рогатинського району Івано-Франківської області. Привезена до Канади у 1936 р.

УКРАЇНСЬКИЙ ВІНОЧОК (уривок)

Пам'ятаю, як ненька сплітала вінок

Для моєї сестри й говорила: Синок,

Придивляйся до квітів, розпізнати щоб міг.

Бо вінок - це краса і душа, й оберіг,

Має силу чаклунську, що болі зніма,

Зберігає волосся таки недарма.

Якщо квіти зціляють, то грона калини –

Символ вроди дівочої і України.

Щоб дівчатка були і красиві, і дужі,

Вплетемо квіти мальви, півонію, ружі.

Це ж бо символи віри, надії й любові.

Хай же віддані будуть та добрі на слові.

Васильки є для цього, любисток, ромашки.

Додамо ще волошок, не буде промашки.

Деревій - це нескореність всім ворогам.

Незабудка для зору така дорога,

Бо вона, як барвінок, нам зір розвива.

Не болітиме й буде ясна голова,

Якщо є чорнобривці у нашім вінку.

Все це, синку, згодиться тобі на віку.

А барвінок то символ життя повсякчас.

А безсмертник дарує здоров'я для нас.

А квіт вишні та яблунь - материнська любов.

Не обійдешся, синку, отут без примов:

Хто уміє віночки вити,

Той уміє життя любити..

Долучають ще мак у віночок - тоді,

Коли корчиться серце в нежданій біді,

Як загинув хтось рідний, чи втрачено друга.

Мак це символ печалі й сердечної туги.

Іван Малиш

Вовняний фартух. Вишивала Оля Колодій на початку 1930х.

        Прості українці вже давно пішли у вічність, а ми досі насолоджуємося збереженим творінням їхніх рук і пишаємося тим, що навіть за межами своєї батьківщини вони змогли зберегти рідну мову та шалену любов до України.